КВАША

Чи хочете спробувати приготувати, а потім продегустувати КВАШУ? 

Тоді набираймося терпіння, шукаймо горщика, топимо піч і ... до роботи! Квашу колись готували так: 

дві пригоршні гречаного борошна, а третю – житньої, нагріти воду, щоб руку можна втримати, борошно всипали в горщик і налити води стільки, щоб не густе і не рідке, солі не додавати – інакше збіжить з горщика, поставити в теплу піч, закривали заслонку – щоб солодала. Стоїть горщик до вечора. Увечері закип’ятити окріп, щоб у ключ закипів, розвести солод ріденько у тім самім горщику (бо кваша як солодала в горщику, то на споді лежала). Окропу налити, дивлячись по горщику. Ще додати туди кружку холодної води, наколотити повний горщик і сипнути зверху трохи гречаного борошна і дізнатися – чи добра буде кваша чи ні. Як добра буде – борошно поховається. Як розводять квашу, є такі приказки: іди, кваша, у борок по медок, у лісок по квасок, щоб була як вино. Як розведеться окропом – то ставлять її в піч, вона в печі ночує – укисає. Зранку спробувати, чи кисла – значить добра, тоді її зварити. Як ні – додати квасу чи хліба – щоб укисла ще трохи. Кажуть: як удасться кваша, то буде дівка наша. Як не вистигне на ранок – то вдень господиня змушена буде знов топити піч... Так і казали: мабуть, квашу варять, чого вони серед дня варять. Як укисне кваша – то чекають, щоб догоряло в печі, тоді її ставлять, вона довгенько покипить. Як гарно закипить – тоді не бігтиме, постоїть годину у печі – упріватиме.Дістати горщика – щоб зачахла. Холодна кваша – смачніша. Горщик на квашу тримають лише для її приготування. Нічого солоного в ньому не варять. Квашу найбільше готували в піст. Їдять квашу з хлібом, млинцями, гречаниками, або й так. Вона й кисла й солодка. Як удасться – смачна. Як не з’їдять всю – виносять у комору, вона там ночує.